Не розпитуйте перехожих у Тайбеї, як вам потрапити на залізничний вокзал. Просто подивіться, в якому боці виблискує піраміда хмарочоса «Сіньгуан», і прямуйте на цей орієнтир. Адже чотиригранний олівець будівлі, покритий алюмінієвою фольгою, якраз і розташований напроти Тайбейського залізничного вокзалу. Як в Україні «язик до Києва доведе», так маяк хмарочоса допоможе зорієнтуватися в тайбейському мегаполісі.

51-поверховий хмарочос «Сіньгуан», зведений у 1993 році, став візитною карткою столиці Тайваню. І найкраще поглянути на місто, на його бурхливе життя із оглядового майданчика, розташованого на 46-му поверсі. Але найперше коротко про сам хмарочос, про те, як його було зведено в центрі міста, які проблеми довелося вирішувати при його спорудженні.

Після конкурсного змагання проектів замовлення на будівництво хмарочоса одержала японська архітектурно- інженерна фірма «Каку Морін Груп». І одразу ж виникла перша проблема: як посадити хмарочос у густонаселеному районі, серед будинків, що стоять близько один до одного, щоб навколо нього залишився простір, де б люди почувалися вільно? Тугий вузлик вдалося розв’язати. Перемірявши вздовж і впоперек будівельний майданчик, архітектори пересунули на плані будинок углиб на три десятки метрів. Так, перед фасадом хмарочоса збільшилась площа, на якій сьогодні красуються квіти, гойдаються ліхтарі, майорять прапори. Вздовж інших сторін будинку проклали широкі тротуари, якими вільно і плавно тече людський потік.

Друга проблема — надати хмарочосові кількаразового запасу міцності. Вимога виправдана: Тайбей часто проймає вулканічний дрож. Додамо до цього слабкість структури грунтів та інтенсивність транспортного руху в районі забудови — і стане зрозумілим, чому кожен сегмент новобудови був за своїми параметрами випробуваний на міцність у Центрі з вивчення землетрусів.

І, нарешті, третя проблема: як поєднати в одному будинку універсальний магазин, ресторанні комплекси і офіси компаній та фірм. І тут знайшли рішення: 12 поверхів були зведені у вигляді більш широкого постаменту із великими дачами. У хмарочосі також змонтували три окремі групи ліфтів, одна доставляє покупців на торговельні поверхи, друга група підіймає службовців на 16-й поверх, звідки вони іншими ліфтами потрапляють у верхні приміщення. І всього за 30 секунд ліфт третьої групи підносить туристів на 46-й поверх, на круговий оглядовий майданчик.

Гігантська чаша міста в обрамленні синього гірського пасма відкривається перед нашим зором — і приємно відзначити, що обриси деяких будинків уже пізнаєш, можеш назвати. За годинниковою стрілкою пропливають архітектурний комплекс Сіньї, а на його території Будинок міського уряду, Центр міжнародної торгівлі, Центр міжнародних конгресів, далі — Меморіал Чан Кай-ші, Національний театр. Концертний зал, Будинок телевізійної компанії «Хуаші», інші помітні споруди.

Тайбейці люблять своє місто. Але вони розуміють, як багато ще треба докласти зусиль, які колосальні кошти треба вкласти в будівництво та архітектуру, щоб Тайбей став містом сучасних світових стандартів, пер полісом третього тисячоліття. Адже тайбейці пам’ятають, що на території, де сьогодні буяє архітектурна фантазія, ще тридцять років тому лежали рисові чеки, вели господарство фермери. Не кращий спадок залишила японська «колоніальна» архітектура — це в основному еклектичні споруди громадського призначення. Великий масив міської території становлять бетонні будинки, що лише забезпечують елементарні житлові потреби.

Источник курсы английского.

Спонсор статьи: загранпаспорт киев, ремонт фотоаппаратов canon.