Багато починаючі вебмастера, часто не надають абсолютно ніякого значення внутрішньої перелинковке свого сайту. Вірніше вони розуміють, що це грає якусь роль, але навіть не уявляють собі наскільки саме велику. А тим часом для знаючих оптимізаторів зовсім не є секретом що просування сайтів, за допомогою тільки лише внутрішньої перелінковки може бути дуже ефективним. І нічого складного в цьому немає, треба тільки добре розуміти, що і навіщо ви робите. За зразок пошукової системи, відносно якої ми будемо розглядати внутрішню перелінковку, візьмемо Гугл. Це, як відомо, сама потужна пошукова система Інтернету, і в Рунеті вона нічим не поступається Яндексу, а то і перевершує його, причому значно. Як відомо, Гугл оцінює сайт не в цілому, тобто як сайт, а він розглядає кожну сторінку сайта окремо. Запам’ятайте це добре, інакше будете собі зовсім неправильно представляти механізм, за яким сайти розкручуються в пошукових системах.

В цілому Гугл розглядає тільки домен, на якому розташований сайт, або сабдомен, на якому знаходиться аккаунт безкоштовного хоста, де розташований сайт, та й то лише тоді, коли постає питання про його виключення з видачі за будь фатальні нарушенія. Ітак, ми створили сайт, влаштували на цьому сайті зручну навігацію, але цю навігацію ми влаштовували тільки для відвідувачів, і при цьому зовсім не враховували інтереси пошукових роботів і самого Гугла. А даремно. Адже відомо, що Гугл дуже любить, коли на будь-яку сторінку сайту веде багато посилань з різних сайтів, причому неважливо — високо ці сайти цінуються пошуковою системою, або низько. Головне що вони цінуються. А раз цінуються, значить на них постійно перебувають пошукові роботи, які можуть з цих всіх сайтів легко переходити на ваш сайт. Всі номери, за якими роботи переходять на інші сайти, вважаються «хорошими» посиланнями, а кількість таких посилань називається «посилальної масою». Отже ту вагу, який передається усій цій посилальної масою окремо взятої сторінці, називається «посилальним ранжируванням», тобто чим більше посилань веде на сторінку, тим більше у цій сторінці ваги в очах Гугла. Природно, для отримання одного й того ж ваги посилань з менш значущих сайтів треба більше, ніж посилань з більш значущих сайтів. Але якщо у вас є можливість швидко розміщувати посилання на великій кількості менш значимих сайтів, то це теж непогано, головне щоб сторінки, з яких ви будете ставити посилання, перебували у Гугла в кеші (в базі, у вигляді копії сторінки, що показується на вимогу користувача, наприклад з гуглевского тулбара, встановленого в браузері). А тепер розглянемо варіант, якщо у вас немає можливості розставляти посилання на свій сайт з чужих ресурсів. Вірніше є, але можливість ця слабка — максимум дві-три заслання. Як бути в такому випадку?

І тут на допомогу до нас приходить внутрішня перелінковка. Что таке посилання? Посилання — це в першу чергу інструмент, покликаний перекидати відвідувача з однієї сторінки сайту на іншу (або з одного сайту на інший). Це головне призначення посилань, тобто первісне, саме для цього вони і замислювалися. Проте пошуковий робот — це той же самий відвідувач. Тільки завдання в нього інші. Пошуковий робот (інакше — індексуються роботами, або просто «бот») — це справжнісінький розвідник, він ходить по посиланнях і описує вміст сайтів, щоб занести їх в базу пошукової системи. Попутно він оцінює всі ці посилання, сортує, одним посиланнями надає великого значення, іншим менше, а треті і зовсім не враховує, як непотрібні. Однак зовсім не обов’язково посилання на будь-яку сторінку повинні вести саме з чужих сайтів. Можна прекрасно розкрутити свій сайт і шляхом так званого внутрішнього посилального ранжирування, коли одна сторінка сайту передає іншій сторінці сайту частину своєї ваги. Особливо добре це працює для багатосторінкових сайтів, коли на одну якусь сторінку посилається багато інших сторінок. Розглянемо цей механізм більш подробно. Ітак, у вас є сайт, що має в своєму складі, наприклад, 200 сторінок. Взагалі чим більше сторінок у сайту, тим краще, і не треба боятися якихось міфічних «санкцій» Гугла, який він застосовує до нових багатосторінковим сайтам, приймаючи їх за дорвеї. Гугл прекрасно може відрізнити дорвей від нормального сайту, тому нічого не бійтеся і робіть відразу багатосторінковий сайт. На будь-яку сторінку сайта стоїть пряме посилання з якого-небудь сайту, що вже має в Гуглі певну вагу. Пошукові роботи потрапляють за цим посиланням на ваш сайт, вірніше на сторінку вашого сайту, і починають описувати її вміст. Д

омовимося, що вміст це хороше, тематичне, розподілено по сторінці правильно і сама сторінка не має жодних помилок в коді. Пошукові роботи описали сторінку і надали їй небудь вагу. Веса цього не може бути занадто багато, так як на неї посилається всього лише одна інша сторінка, причому теж не має великої ваги. Однак пошукові роботи знаходять на вашій сторінці посилання на іншу сторінку сайту, і переходять на неї. Вони описують другу сторінку, а заодно і всі інші сторінки, посилання на які виявляються на початковій сторінці. З кожної другої сторінки вони переходять на нові сторінки, і описують їх теж. Однак при цьому треба пам’ятати, що на четверту сторінку роботи вже переходити не стануть — алгоритм їх роботи такий, що роботи «клацають» на сайті (домені або піддомені) всього лише три рази. Такий стан справ стимулює вебмайстрів не заплутувати навігацію на своїх сайтах. Тому того, щоб пошукові роботи описували всі сторінки сайту без виключень, і існують так звані «карти сайту». Карта сайту — це сторінка, на якій розташовані прямі посилання абсолютно на всі сторінки сайту. Призначені вони не для людей, а тільки лише для індексуючих роботів, щоб допомогти їм як слід описати сайт і занести описані сторінки в базу даних пошукової системи. На карту сайту повинна стояти посилання тільки з головної сторінки, тому що якщо ви поставите на карту посилання зі всіх сторінок, то вийдуть взаємні посилання, які не тільки не принесуть ніякої користі, а й нашкодять, тому що пошукові системи не люблять взаємних посилань. З усіх сторінок повинні стояти посилання тільки на головну сторінку, ну і ще на кілька інших внутрішніх. Це, звичайно, не закон, але дуже і дуже важно. Ітак, що у нас виходить? Індексуючі роботи заходять з чужого сайту на сторінку вашого сайту, потім розтікаються по інших сторінок сайту, включаючи і головну, на яку посилання стоять звідусіль (не плутайте «головну сторінку» з «картою сайту»!). З головної сторінки вони потрапляють на карту сайту, а з карти сайту охоплюють всі сторінки, на яких ще не побували. Таким чином ми можемо констатувати факт, що завдяки наявності карти сайту роботами описані і занесені в базу Гугла абсолютно всі сторінки. Більше того, отримали в результаті такої дії вага, сторінки своїми посиланнями передають частину своєї ваги головній сторінці. На головній сторінці стоять посилання на розділи сайту (в крайньому випадку — на найбільш значущі сторінки), і частина отриманого ваги передається цим сторінкам розділів, які, в свою чергу, починають передавати частину своєї ваги тим сторінкам, посилання на які знаходяться на них.

Попутно пошукові роботи «шастають» і з однієї внутрішньої сторінки на інші внутрішні сторінки, і тим самим розносячи вага цих сторінок практично по всьому сайту. Якщо контент на одних сторінках індексуються роботами з різних причин сподобався, то ці сторінки отримують в очах пошукової системи дещо більшу вагу, ніж інші. Різниця ця часто буває невелика, але якщо сторінка і насправді хороша (у пошукових систем є свої критерії з визначення якості станиць), то вона має вагу, якого достатньо, щоб передати більшу його частину і іншим пов’язаним з нею сторінок. З кожним новим заходом роботів ця вага всередині сайту все росте і росте, навіть незважаючи на відсутність на нього посилань з досить великого числа інших сайтів. Ось так і виходить, що необхідна посилальна маса для кожної сторінки набирається за рахунок сторінок-сусідів. Чим більше сторінок має сайт, тим більше посилань веде на кожну окремо взяту сторінку, і тим більше стає внутрішній вагу. А якщо на сайт поставити не одну, а дві, три або більше зовнішніх посилань, то пошукове просування сайту буде набагато ефективніше. Поступово до сайту можна додавати нові сторінки, які будуть отримувати частину ваги від уже наявних сторінок, а з часом вже й самі будуть їм його віддавати (не прямо, звичайно, а за системою «кільце», тобто через інші сторінки), роблячи «сторінки-донори» ще більш значущими в очах пошукових систем. Пройде ще трохи часу, і ваш сайт почне займати гарні позиції у видачі того ж Гугла по самим різним пошуковим запитам.